Саботаж благоустрою: у всього є причина
Якщо територія розвивається, з’являється динаміка, покращення стають помітними — значить, хтось тисне на газ. Хтось проявляє ініціативу, інвестує час, сили й ресурси, надихає інших і тягне за собою.
А тепер подивімось на зворотний бік. Якщо інфраструктура розвалюється, звалища ростуть, як гриби після дощу, а серед садівників панує апатія — це теж не випадковість. Це наслідок.
У кожної розрухи є своє прізвище. І дуже часто ця причина — саботажники. Люди, які відкрито або нишком гальмують розвиток. Їхня зброя — тонкі психологічні інструменти: знецінення ідей, висміювання ініціатив, створення атмосфери недовіри та страху.
Саме вони — головні союзники безладу. І поки ми не навчимось бачити й виводити їх на світло, жодна добра справа не буде в безпеці.
Спершу знецінять, потім звинуватять
Багато з нас чули ці прийоми знецінення:
«Це бізнес»,
«Нас обвішають боргами, а дачі скуплять»,
«Коли вони нажеруться»,
«Усі крадуть»,
«Розвиток у цій країні неможливий»,
«Тільки не в цьому районі»,
«Не в цей час»,
«Не з цими людьми».
Прийом відволікання уваги
Після спроб знецінити саму ідею благоустрою громадських територій у хід іде наступний прийом — відволікання уваги, справжня димова завіса саботажу.
Лунають типові фрази:
- «Дорога на балансі району (міста, області) — це не наша справа.»
- «Цим займаються меценати — нам брати участь не потрібно.»
- «Давай почекаємо, хай зроблять інші, а ми просто скористаємось.»
- «Це проєкт депутата — нас він не стосується.»
- «Нехай багатії собі бавляться.»
Це — класична стратегія гальмування. Головна мета — збити ініціативу, викликати сумніви й розпорошити фокус громади. Адже поки всі чекають, нічого не змінюється.
Забалакати до смерті
За прийомом відволікання уваги йде прийом «забалакати до смерті». Колектив втягується у безкінечні обговорення найпростіших питань. Замість прийняття рішень по суті — «щурячі перегони» по колу:
— З цим не згоден, давайте обговоримо.
— Не згоден з тим, як обговорюємо — давай обговоримо, як будемо обговорювати.
— Треба узгодити формат обговорення — як саме ми вестимемо обговорення.
Як правило, «забалакування» циклічно чергується з відволіканням уваги. Саботажники то одне запускають, то інше — і так безкінечно.
Нападки на процес виконання громадських робіт
Після прийомів «відвернення уваги» та «забалакати до смерті» — в хід ідуть атаки на сам процес виконання громадських робіт.
Звучать знайомі фрази:
- «Це зроблено неправильно.»
- «Треба було робити інакше.»
- «Кошторис не той.»
- «Квитанції — під сумнів.»
- «Можна було дешевше, краще, швидше… але не так.»
Ціль не допомогти чи покращити, а дискредитувати сам факт, що хтось щось зробив. Класичний саботаж: коли руками нічого не зроблено, але язиком зруйновано все.
Спроби дискредитувати активних садівників.
Останній удар саботажників — цькування. Спроба дискредитувати садівників з активною громадянською позицією та ініціативами щодо благоустрою території. Тих, хто має сміливість щось робити. Тих, хто не мовчить.
Образи. Виключення з чатів. Погрози. Навіть фізичне насильство.
Це — як радіація, що спалює все живе. Ініціатива гине. Люди зневірюються. Опускаються руки.
«Навіщо мені це все?» — лунає у тиші.
Але навіть коли більшість здається — знаходиться хтось, хто не відступає. Хтось, хто стоїть — один проти всіх. Бо вірить, що можна краще. Це і є справжній бій. Ініціатива — це не слабкість. Це — сила. І ми маємо її захищати!
Вивести саботажників на світло — надзвичайно складно.
Вони діють нишком. Прикидаються «своїми». Прикриваються іменами інших садівників. І нашіптують, нашіптують…
Отруйні слова, замасковані під дружню пораду:
«Я тобі по секрету… тільки ти нікому… це тільки між нами…»
Саме так і працює інформаційна отрута. Потай, без свідків, у тіні.
Єдиний спосіб викривати таких — публічність.
Сучасні інформаційні інструменти, відкриті обговорення, прозорість рішень — це те, що допомагає розставляти прапорці правди.
Факт за фактом, дія за дією — і вони опиняються в куті, де вже не сховатися.
