Саботаж благоустрою. У всього є причина. Якщо ми бачимо, що територія розвивається, відбуваються покращення, з’являється динаміка — значить, є хтось, хто активно тисне на газ, проявляє ініціативу, робить особистий внесок і надихає сусідів.
Так само і з розрухою та деградацією. Якщо ви бачите інфраструктуру, що розвалюється, звалища, які ростуть, як гриби після дощу, відсутність ініціативи у садівників — це теж не випадково. Причина зазвичай у саботажниках. Це люди, які відкрито або приховано шкодять розвитку та модернізації. Асортимент такого шкідництва широкий — передусім це знецінення ідеї громадських проєктів благоустрою.
Багато з нас чули ці прийоми знецінення:
«Це бізнес»,
«Нас обвішають боргами, а дачі скуплять»,
«Коли вони нажеруться»,
«Усі крадуть»,
«Розвиток у цій країні неможливий»,
«Тільки не в цьому районі»,
«Не в цей час»,
«Не з цими людьми».
Після цього йде прийом відволікання уваги:
«Дорога на балансі району (міста, області), нам її робити не треба»,
«Це роблять меценати — нам брати участь не треба»,
«Давай почекаємо, нехай самі зроблять, а ми будемо користуватись»,
«Це робить депутат — нас це не стосується»,
«Нехай багаті з жиру бісяться»…
За прийомом відволікання уваги йде прийом «забалакати до смерті». Колектив втягується у безкінечні обговорення найпростіших питань. Замість прийняття рішень по суті — «щурячі перегони» по колу:
— З цим не згоден, давайте обговоримо.
— Не згоден з тим, як обговорюємо — давай обговоримо, як будемо обговорювати.
— Треба узгодити формат обговорення — як саме ми вестимемо обговорення.
Як правило, «забалакування» циклічно чергується з відволіканням уваги. Саботажники то одне запускають, то інше — і так безкінечно.
Після цього починаються нападки на сам процес виконання громадських робіт:
«Це зроблено неправильно»,
«Треба було робити інакше»,
«Кошторис не той»,
«Квитанції неправильні»,
«Треба було по-іншому».
Останній прийом саботажників — цькування ініціативних садівників: особисті образи, виключення з чатів, погрози адміністративними заходами й навіть фізичним насильством. Таке цькування — мов термоядерна радіація — вбиває ініціативу. У багатьох опускаються руки, зникає будь-яке бажання щось робити для спільного розвитку. Протистояти цьому здатні одиниці. Тут справді треба бути бійцем. Це — коли один у полі воїн.
Вивести саботажників на світло дуже складно. Зазвичай вони діють нишком, прикриваючись іншими садівниками, й потайки вливаючи їм у вуха отруйні слова. Такий собі «друг» —
«Я тобі по секрету сказав, тільки ти нікому, це тільки для тебе»…
Тільки завдяки сучасним технологіям і максимально публічному обговоренню можна виявляти саботажників, розставляти прапорці фактів і затискати їх у кут правди.
